Але повернемося до Люциферу, що став Сатаною. Перше, до чого приступив новоявлений король Сатана, – це до породження на увіреній йому ніколи території нових людей. На честь Царства Тьми на території Африки були створені темношкірі люди, а на території Євразії, де був поміщений трон Сатани, – желтокожіє, Сатани, що стали за задумом, відображенням могутності Сонця (Свєта) і золота. Сатана гордиться тим, що він є Люцифером – ангелом Світла і як і раніше вважає себе за таке, ну а золото є не тільки віддзеркаленням сонячного світла, але і могутність Сонця. Для того, щоб підсилити на Землі свою могутність, Сатана вирішує зробити золото дорогоцінним металом, а для цього йому необхідно заховати його. Тому Сатана доручає Німвроду, як нащадкові Тувалкаїна, заховати всі запаси золота далеко в надрах Землі. З тих пір золото, яке за часів короля Ангулема було доступним для всіх металом, стає рідкісним і дорогим. Охороняти золото Німврод доручає створеним Сатаною гномам – лепріконам, які стають підземними слугами Німврода. А сам Німврод стає головною слугою Сатани. Після цього Сатана намагається привернути на свою сторону і всіх архангелів за винятком Міхаеля, якого він хоче назавжди вигнати за межі Землі. Але архангели відмовляються перейти на сторону Сатани, і лише частина ангелів, зрадивши своїм архангелам, поступово переходять на сторону Сатани і Німврода. Всі вони стають занепалими ангелами і вже не належать жодній з ієрархічних структур шести архангелів. І ось несподівано для всіх, і перш за все для самого Сатани і Німврода, Сатана після довгої боротьби отримує практично необмежену владу на Землі. Контроль і вплив з боку Надрозуму (Бога) на інформаційний простір свідомості Землі припиняється. Ні Сатана, ні Німврод ще не знають про те, що це останній етап їх правління, що перемога над «вірусом Тьми» вже вирішена наперед. Сатана і Німврод раді своїй довгожданій перемозі, вони заздалегідь святкують перемогу, в черговий раз пропонуючи архангелам принести присягу вірності новоїу королеві Землі – Сатані. Але архангели в цей час вже знайомі з суттю того, про що написано в одкровеннях Іоанна Богослова. Вони вже знають, що в XXI столітті відбудеться черговий суд не тільки над Душами людей, але і над Душами ангелів і архангелів. Тому жоден з архангелів у той час так і не ризикнув прилучитися до Сатани, і лише чергова частина ангелів з оточення архангелів під дією «вірусу Тьми» стають зрадниками і переходять на сторону Темних Сил. Але давайте повернемося до одних з головних дійових осіб цього оповідання – Міхаелю і Адаму. Міхаель постійно пам'ятає про втрачене щастя Ангулема і намагається захистити територію Святої землі. І хоча римляни і греки, підвладні Міхаелю, знаходяться далеко від території колишнього Ангулема, Міхаель постійно посилає їх завойовувати територію стародавньої Святої землі. Ці походи відомі нам по розкопках стародавнього міста Борисфен, заснованого в III тисячолітті до н.е. з пануючим в нім культом бога Сонця Борисфену, а також по заснованому в III - IV столітті до н.е. римлянами і греками міста і держави Ольвія з культом бога Сонця Дажьбога. Взагалі, Церкви Міхаеля (Філадельфійській церкві) за час перебування на Землі вдалося створити не тільки безліч дуже могутніх держав і імперій, але і виховати цілу плеяду Душ людей високорозвинутої свідомості, що прославилися у втіленні людини як своїми філософами і ученими, такими як Гермес, Платон, Геракліт, Арістотель, так і знаменитими полководцями, такими як Олександр Македонський, Ганнібал, Юлій Цезарь. І все, що було створене за попередній період Філадельфійською церквою, її засновникові і розділу архангелові Міхаелю довелося віддати в руки Сатани. Так почалося цілеспрямоване згасання стародавнього Риму і Римської імперії, яка була віддана на розтерзання диким племенам Сатани, – гунам, яких Сатана після своєї уявної перемоги над більшою частиною архангелів послав на завоювання імперії Міхаеля. І хоча гуни досить швидко і легко перемогли армію Міхаеля, перш ніж віддати в руки Сатани територію колишньої Римської імперії, Міхаель встигає реалізувати декілька дуже важливих своїх задумок. Спочатку він народжується в образі імператора Костянтина Великого і вводить на підвладних поки що йому територіях єдину релігію – християнство, – в якій мовиться про те, що на Землю знов з'явиться один єдиний правитель – син Бога Ісус. Люди ж, наслідуючи приклад Ісуса, випробувавши на собі страждання, повинні проявити йому покірність, ставши його слугами, а потім через дотримання його заповідей прагнути потрапити в Царство Боже. Висунута концепція цілком підходила під будь-якого завойовника, що претендує на світове панування, і, природно, відповідала устремлінням Сатани. От чому Міхаель йде на такий крок і ставить хрест на своїй Церкві, вимушено проголошуючи нову Церкву Христа, про яку ще мало хто знає, як мало хто знає і про те, що насправді це Церква Богородиці. І як ні шкода було Міхаелю прощатися зі своєю Церквою (язичницькою), ради перемоги над силами Зла він все ж таки пожертвував нею. Наступною дією Міхаеля стало очищення власної свідомості від того, що зародився і у нього «вірусу Тьми». Для цього Міхаель скористався тією ж вакциною проти «вірусу Тьми», яку вже випробував на собі Адам в образі Ісуса. У черговому своєму земному втіленні Міхаель народжується в Каппадокиі під ім'ям Георгій. Ім'я Георгій в даному випадку не випадково. Георгій – повелитель худоби (коней), – нагадує про те, що кінь пов'язаний з родючістю, що нерідко одночасно позначається як Сонце. Кінь також є втіленням зв'язку зі Світом надприродного, а вогненно-рудий кінь символізує світло Сонця. При цьому кінь, і особливо вершник, виступають як супротивники змія, Злих сил, а білий (золотий) кінь з давніх часів є атрибутом Панове Бога. Міхаель в образі Георгія створює собі долю великомученика і проходить перший етап очищення своєї свідомості від «вірусу Тьми». Окрім цього, Міхаель через прояв дива, яке він в образі Георгія демонструє перед очима імператора Діоклітіана, сприяє зміцненню введеною їм же християнській релігії, до якої ще украй скептично відноситься сам Діоклітіан, що продовжує після смерті імператора Костянтина проповідувати язичество і закликати до нього всіх римлян. Так в Християнській церкві з'являється святий великомученик Георгій Победоносец, прародителем якого є архангел Міхаель. Пізніше з'являється і зображення Георгія Победоносца, що вбиває Змія, яке стає не тільки гербом Москви, але і всій Росії. Прочитавши до кінця матеріал даної статті, можна легко зрозуміти, що на картині насправді зображений не Георгій Победоносец, а його прародитель архангел Міхаель, що вбиває Сатану (Змія), лігво якого знаходиться на території Росії. Самого ж Георгія Победоносца на картині символізує кінь, на якому і сидить архангел Міхаель. Кінь знов підносить до Світла свідомість Міхаеля, яка, завдяки втіленню Міхаеля у великомученика Георгія Победоносца, очистилося від «вірусу Тьми». Підтвердження даної інтерпретації картини можна знайти, поглянувши на стародавній ансамбль церков Архангела Михайла і Георгія Победоносца в с. Аргуново Вологодської області в Росії, побудованого по вказівці Владимира Великого – «Ясне Сонечко». І те, що на картині перед більшістю людей архангел Міхаель предстає в образі Георгія Победоносца, не випадково. Саме заміна імен дає можливість Цариці Небес (Богородиці) помістити дане зображення на герб Москви і матінки Росії. І задумавшись над сенсом здійсненої заміни, вже не здається дивним, що саме Росія, яка багато століть знаходиться під протекторатом Церкви Сатани (Пергамськой церкві), виражаючись сучасною мовою, рекламує на гербі Російської імперії падіння власної могутності (могутність Сатани), загибель власної Церкви. І якщо навіть при цьому був введений в оману сам Сатана, який, можливо, до цих пір ще і сам не підозрює про те, що на його гербі зображена його ж погибель, то можна зрозуміти наскільки закономірним і невідворотним є остання, завершуюча, частина плану Цариці Небес (Богородиця) по скиданню з трону Сатани. От чому даний приклад є вельми показовим і для тих, хто ще сумнівається в перемозі Світлих Сил і досконалості їх свідомості, свідомості Самого Надрозуму (Бога), і для тих, хто ще до цих пір сподівається на те, що «вірус Тьми» непереможний. Не дивно також і те, що Сатана і його Церква (Пергамськая церква) після захоплення гунами Риму досить легко попалися в пастку, оцінивши для себе всі переваги нової, введеної Міхаелем релігії – християнства. Це у результаті і дозволило Міхаелю і Цариці Небес (Богородиці), завдяки канонам нової релігії, запустити в дію вакцину по винищуванню «вірусу Тьми». Сатана після захоплення земель Філадельфійської церкви (Риму) швидко усвідомив перевагу нової релігії, адже вона проповідувала пришестя Єдиного царя Землі – сина Бога, який повинен стати намісником Бога на Землі. Все це було вельми вигідно Сатані, який у результаті і придумав свій план захоплення Землі. Сатана через час, коли йому вже буде підвладна велика частина території Землі, вирішив з'явитися людям в образі Ісуса, приурочивши своє появі до дати, на яку досить туманно натякає Біблія, але яка нібито приурочена на початок Апокаліпсису. Зображаючи свою появу людям як другого пришесті Ісуса Хріста, Сатана розраховував на загальне визнання і покірність. От чому Біблія попереджає про появу самозванця Ісуса, в ролі якого насправді виступить Сатана. Сам Сатана не любить читати Біблію, вона неприємна йому і тому він багато що з того, що не потрібне і не бажано було знати людям, упускає. Лише пізніше, через час через верхівку Католицької церкви за допомогою Уселенських соборів, вже Німврод, а не Сатана, починає виправляти прорахунки католиків і Сатани в Біблії. Сатана після завоювання Римської імперії не почав замислюватися над тим, навіщо Міхаель поміняв свою Церкву, що поклонялася язичеству, на нову Церкву, що проповідує християнство. Він вирішує, що колишній король Ангулема, швидше за все, захотів знов стати королем Землі, і саме для цього він і створив нову релігію, що проголошує Єдиного короля на всій Землі, сина Бога – Ісуса. Сатана, недовго думаючи, міняє релігію своєї Церкви на християнство. Сатана вирішує, що після заміни Церков він сам досить легко зможе з'явитися перед людьми як розділ Церкви – Ісус Хріста, ставши месією і повновладним господарем Миру. В усякому разі, так в глибокій старовині здавалося Сатані, і цей план йому дуже подобався. (Продовження слідує)
Автор статті: Владимир Горький
vgorkiy. Info/