Одін з моїх знайомих і тих небагато, які ще рік тому повністю прочитали статтю «Друге народження Ісуса відбулося в Луганську», відомий російський олігарх, глибоко віруюча в Бога людина, висловив про неї таку думку: «Це цікава і увлекательная історія, яку я прочитав на одному диханні. По суті – це короткий зміст нової Біблії, яка багато в чому ставить хрест на тій Біблії, яку ми читаємо, якою віримо і яку свято шануємо. Дана стаття дає роз'яснення багатьом незрозумілим і спірним для людини питанням в Біблії, на які не можуть виразно відповісти навіть самі представники Церкви. Але як я можу повірити в те, що в ній написано? Я б багато що віддав за те, щоб це було правдою. Але у мене немає доказів і тому для мене на сьогоднішній день вона залишається лише цікавою статтею і не більш».
не Можна не віддати належне вислову людини, яка окрім того, що олігарх, ще і розумна і освічена людина. І дана думка типова для тих людей, які прочитали або читатимуть статтю «Друге народження Ісуса відбулося в Луганську». З іншого боку, для багатьох наших людей типово і те, що вони вірять Біблії, яку, керуючись сучасними мірками, не можна не назвати казкою. Вірять люди і в історію про Ісуса, про яку за давністю років насправді дуже мало відомо, але яку представники Католицької церкви розкрутили настільки, що довгі століття чоловік не міг навіть думати про те, що життя Ісуса через роки може виявитися казкою або вигадкою. І навіть зараз, в століття піар- кампаній, людині важко припустити, що вся історія християнства могла бути одній з перших піар- технологій, розробленою і запущеною майбутніми католиками. З третього боку, в наш сучасний час стає все менше і менше людей, не тільки що не читають Біблію, але і віруючих в Бога.
В такій ситуації цілком закономірно не чіпати статтю «Друге народження Ісуса відбулося в Луганську» і задатися іншим питанням: а чи можна вірити Біблії, християнству або будь-якій іншій релігії? Чи можна взагалі вірити в Бога? Або все ж таки комуністи, проповідуючи ідеї атеїзму, мають рацію, кажучи про те, що релігія – опіум для народу. Не можна сьогодні не пригадати і про те, що самі керівники Церков з роками все менше і менше вірять в Бога і ті істини, які вони проповідують. І в цьому досить легко переконатися, проаналізувавши дії сьогоднішніх керівників Церков, які борються не стільки за святі ідеали, скільки за церковне добро і власну владу. Адже навіть не дивлячись на те, що авторитет Католицької церкви – прародительки Біблії – на сьогоднішній день в суспільстві сильно впав, вона тільки в Америці продовжує отримувати щорічний дохід в розмірі близько 102 млрд. Доларів.
І навіть дохід такої релігійної організації консервативних католиків як “Opus Dei”, що налічує в своїх рядах всього лише близько 85 тисяч віруючих, про яку без книги Дена Брауна «Код та Вінчи» взагалі мало б хто знав, отримує щорічний дохід у розмірі 2,8 млрд. Доларів. Тому недивно, що віра в Бога була завжди дорогим товаром, і що ради неї багато хто з «служителів» Бога йшов на все, щоб отримати для себе якомога більше влади і грошей. Недивно також і те, що використавши таку піар-технологію як християнство, католики цілі сторіччя управляли навіть королями. Сьогодні мало хто з людей замислюються і про те, що тільки християнство змогло врятувати римлян від втрати власної влади. Перехід від язичества до християнства виявився для римлян вимушеною мірою, здатною врятувати залишки Римської імперії від подальших грабежів і повного розорення.
Але давайте дамо спокій релігіям і повернемося до питання про віру. Чи може людина в сучасних умовах відновити віру в Бога і, взагалі, чи треба йому це? Адже людина сьогодні і без віри в Бога живе і відчуває себе досить непогано, особливо ті з людей, хто має достатню кількість грошей. І навіть керуючись тим фактом, що падіння престижу Бога і віри в Нього привело до істотної деградації в суспільстві, що у результаті виявилося украй невигідним для самого суспільства. Проте, людина не може вірити в Бога тільки через те, що йому украй не вигідне моральне розкладання людини і суспільства, які вже зараз, нехай навіть поступово, роблять життя людини все більш і більш екстремальною.
Людина за час науково-технічної революції, як йому здається, істотно порозумнішав, але, проте, порозумнішавши, він не зміг вирішити своїх головних проблем – старості і смерті. І ті з розряду «сильних Світу цього», хто добре знайомий з досягненнями сучасної медицини, розуміють, що дані проблеми без втручання Бога вони вирішити так і не зможуть. Вони також розуміють і те, що всі досягнення людства належать не стільки самій людині, скільки Тому, хто давав конструктивну думку людині, здатну підвести його до відкриття. Адже дуже часто людина спочатку робила відкриття, яке було не стільки відкриттям, скільки припущенням, а вже потім, через роки, доводив його, іноді поетапно, впродовж цілих сторіч. Досить пригадати відкриття людини про те, що Земля кругла, останньою точкою доказу якого стала фотографія Землі з Космосу, зроблена відносно недавно, але що остаточно довела даний факт через цілі сторіччя. Тому недивно і те, що через час, у міру розвитку людини і суспільства, людина в порівнянні із стародавнішим періодом свого існування почала вважати себе за розумнішого і утвореного.
Але якщо більш глибоко і уважно вникнути в життя сучасної людини, то опиниться, що вона повна парадоксів. Багато з нас, хто зараховує себе до розряду освічених людей, вивчає і цитує стародавніх філософів, віддаючи дань пошани їх розуму і мудрості. Адже це були ті люди, які вважали, що Земля плоска. Невже вони були настільки дурні, що не могли здогадатися про те, що Земля кругла? І чому тоді ми, вважаючи себе за розумних, віддаємо сьогодні дань пошани людської дурості стародавніх часів? Або чому ті ж філософи вірили в абсолютно іншого Бога, не в того, в якого ми ще продовжуємо вірити сьогодні? І, напевно, не випадково, що з приходом християнства на світі залишається все менше і менше мудрих людей, залишаючи мудрість для всіх нас лише в історичному минулому спадщини Землі. Не випадково також і те, що людина все більше і більше схильна вірити в одну єдину казку – казку Католицької церкви під назвою «Біблія».
Адже до людини дійшло немало і інших билин, легенд, оповідей про те, якими неймовірними здібностями колись володіла людина, про те, що Бог далеко не один, що людина колись володіла безсмертям. Але ми чомусь не схильні їм вірити, ми віримо лише в одну казку – Біблію. Свого часу на лекціях мені часто ставили одне досить цікаве питання: «А як Ви вважаєте, такий швидкий розвиток науково-технічного прогресу – це випадковість чи ні? ». І дане питання дійсно є вельми і вельми інтересним. Чи могла людина впродовж цілих тисячоліть, за наявності тих мудреців, які були в глибокій старовині, не здогадатися до того, до чого «здогадалася» людина впродовж буквального одного сторіччя? Невже все людство осяяло раптом і раптово? І якщо більш скрупульозно підійти до даного питання, то можна легко зрозуміти, що в це важко повірити.
А якщо зіставити даний факт ще і з тим, що він доводиться на початок так званого Апокаліпсису або Армагеддона, то легко також зробити припущення і про те, що така задумка Того, хто управляє всім нашим Світом. Людині залишається лише зрозуміти навіщо і чому так було задумано Богом. Невже знання і науково-технічний прогрес можуть виявитися тим Апокаліпсисом або Армагеддоном, про який всім нам розповідала Церкву? І якщо пригадати про те, що всі ми в кінці XX сторіччя жили в страху перед атомною війною, то легко зрозуміти, що живлячи в очікуванні атомної війни, людство було не позбавлене логіки. Не випадково багато людей почало Iii-го тисячоліття пов'язували з втіленням в життя Апокаліпсису, задуманого Богом у вигляді Iii-й ядерної Світової війни, здатної знищити Землю. І при цьому мало хто замислювався над тим, навіщо Боові необхідно знищувати своє ж творіння, якщо Він прагне лише до того, щоб призвати людей до власної совісті. Невже всесильний Бог не може вирішити такого простого для себе завдання?
Тому для відповіді на дане питання давайте спробуємо поглянути на зворотний бік медалі під назвою «науково-технічний прогрес». Адже до тих пір, поки людина не дійшла до сучасного рівня освіти, він мало вірив в можливість володіння безсмертям, тому йому залишалося сподіватися лише на силу всесильного Бога. Інша справа, коли людина стала «сучасною». І річ не лише в тому, що за останні сто років медицина зробила колосальний прорив, а ще і в тому, що людині значно більше сподобалося його нове життя, повне нових можливостей, спокус і спокус. Людині почало образливо вмирати в III-м тисячолітті. З іншого боку, у нього з'явилася надія на досягнення медицини, здатної вирішити проблему безсмертя. От чому досягнення науково-технічного прогресу, з одного боку, змусили людину ще більше страждати з приводу власної смерті, але з іншого боку, до цих пір ще не почали закликати його до власної совісті.
Але чи так складно Боові тепер, коли людині сподобалося його нове життя, довести, що медицина не вирішить питання безсмертя? Як виявляється, немає. Навіть ті відкриття, які зроблені вченими сьогодні, все більше і більше доводять наявність іншого, нематеріального миру – Міра Бога. Найближчим часом наука буквально вибухне відкриттями, які будуть зроблені вченими знову за рахунок все тієї ж конструктивної думки, витікаючої від Бога. Ось тоді і буде, хоч і поетапно, як це завжди і буває, доведено існування нематеріального Миру Бога, а значить і самого Бога. І вже при такому сценарії чоловік все менше і менше чекатиме дива від стволових клітин і інших досягнень медицини. Людині не залишиться нічого іншого, як знову шукати в потаєних куточках своєї свідомості совість, що загубилася, і думати про те, що ж чекає його за те, що він її втратив.
Далеко не багато людей читали книги Роберта Монро про його подорожі поза тілом по безкрайніх просторах нематеріального миру. Багатьом невідомо і те, що існує інститут Монро, що займається вивченням потойбічного миру, – так ми звикли його називати. Але ті, хто прочитав ці книги, напевно пам'ятають його бесіди з представниками потойбічного миру, в яких він ставив багато питань щодо пристрою Міра Бога і суть самого Бога, і на яких він далеко не завжди зміг отримати відповідь по одній простий причині: йому пояснювали, що багато речей щодо розуміння суті і природи Бога, чоловік ще не в змозі зрозуміти.
Згадуючи Роберта Монро не можна при цьому не пригадати і про те, що Роберт Монро починав писати свої книги ще в п'ятдесятих роках XX сторіччя, а закінчував – в сімдесятих. Що змінилося після смерті Роберта Монро, який ще за життя, на думку самого Бога, не міг зрозуміти його суті? І чи зможемо ми сьогодні, на відміну від Роберта Монро, зрозуміти її? Виявляється, так. Роберт Монро за життя не встиг зрозуміти такі дивовижні винаходи людини, а точніше Бога, як комп'ютер і Інтернет. Виявляється, без їх розуміння людині важко представити Мир Бога і тим більше зрозуміти його. От чому на початок Апокаліпсису Бог відкрив людині ще і цю вельми привабливу для людини технологію. І вже тільки завдяки ній людина не тільки зможе зрозуміти суть і природу Бога, але і зможе за бажання відчути себе в ролі іграшкового Бога.
Давайте спробуємо це зробити на простому прикладі. Уявіть, що Ви ще не іграшковий Бог, а лише творець комп'ютерної гри, яка,, як і весь наш Світ зрітельно формується з впорядкованого руху електронів і атомів, створюючи перед Вами картини дій вибраних на Ваш смак героїв. Уявіть, що Ви щось хочете від своїх героїв, навіть можливо, що щось дуже хороше. Адже не дивлячись на деградацію суспільства, нам все ж таки подобаються фільми про Фродо, Гарі Потере, нічному і денному дозорі. Чи зможете Ви при доскональному знанні мови програмування створити свій Світ, його закони і правила, і вже потім сидіти і управляти їм так, як Ви порахуєте потрібним?
Ви, наприклад, в створеній Вам