Радянські урядові документи, розсекречені після розвалу Радянського Союзу, дають виразно зрозуміти, що ж рухало Сталіном, коли той підписував договір про ненапад – акт Молотова-рібентропа – з нацистською Німеччиною. 19-го серпня, 1939 року, буквально за декілька днів до підписання угоди в Москві, Сталін заявляє перед терміново скликаними на збори членами Політбюро: «Питання війни і миру вступає в свою вирішальну стадію». Він передбачив, що наслідки будуть цілком і повністю залежати від того, яку офіційну позицію прийме СРСР. Він припускав, що, вступи Радянський Союз до альянсу з Францією і Британією, Німеччині довелося б відступити від територіальних претензій в Польщі. Це, на думку Сталіна, допомогло б уникнути загрози неминучої війни, але могло б стати заставою «неминучого розвитку небезпечних для СРСР в майбутньому подій». Якщо ж, припустив Сталін, Радянський Союз підпише договір з Німеччиною, Берлін «поза всяким сумнівом, нападе на Польщу, що приведе до війни з неминучим втягуванням в неї Франції і Британії». Заглядаючи вперед, Сталін висунув ідею про те, що «враховуючи ситуацію, ми знаходимося у вигідному становищі і можемо просто почекати моменту, коли ми зробимо наш хід (з метою витягувати максимум вигоди)». Абсолютно ясно, що Сталіна не тільки не турбував факт нападу фашистської Німеччини, але, більш того, він вважав цей напад за неможливе. «Наша мета – переконатися, що Німеччина може продовжувати війну так довго, як це тільки можливо з метою ослабити і розорити Англію і Францію», - сказав він. «Ці країни не мають бути в змозі завдати Німеччині поразки». «Таким чином, наша позиція ясна. дотримуючи нейтралітет, ми надаємо Німеччині економічну допомогу, поставляючи сировину і продовольство. Для нас важливо, щоб війна тривала якомога довше з метою виснажити сили обех сторін». Офіційна російська історія затверджує: Сталін вірив в те, що навіть якщо Німеччина вийде з війни переможцем, то вона буде настільки виснажена, що не буде здатна вести війну з СРСР як мінімум років десять. Пакт Молотова-рібентропа викликав хвилю недвозначної критики з боку комуністів з-за кордону. Сталін зустрівся з розділом комінтерну, міжнародній комуністичній організації, заснованій в Москві, щоб пояснити свою позицію. «Гітлер цього не розуміє і не бажає, але таким чином він підриває капіталістичну систему», - заявив він. «Все, що ми можемо зробити – це маневрувати між сторонами, підштовхуючи одну сторону до війни з іншою». Звернувшись у письмовій формі до іноземних комуністичних партій, Сталін заявив: « Порятунок англо-французського імперіалізму став би знехтуванням комуністичних принципів. Ці принципи жодною мірою не виключають тимчасової угоди з нашим загальним ворогом – фашизмом». Так чи був інший варіант? Навесні і літом 1939-го Сталін міг укласти союз з демократичним Заходом. Подібний крок міг запобігти світовій війні, залишивши межі європейських держав в цілості. Проблема полягала в тому, що це віддалило б, як здавалося Сталіну, що «завершує усесвітню перемогу комунізму» на невизначений термін. З вчинків і дій Сталіна стає очевидно, що той і уявити собі не міг, наскільки затягнеться цей період «мирного співіснування», ту концепцію, яка визначила політику СРСР відносно капіталістичного світу після його смерті. Сталін і Гітлер були єдині в своєму бажанні зруйнувати колишній світовий порядок, створивши інший, на свій розсуд. Можливо, радянсько-німецькі стосунки стали такою ж неминучістю, як і їх ськоротечность і вибухове закінчення.
Автор: Artyom Krechetnikov
Джерело: news. Bbc. Co. Uk/2/hi/europe/8218887. stm
Переклад: Сергій Другов