Нове на сайті

Популярні записи

  • Дипломатичні стосунки Богдана Хмельницького

    Всі ми знаємо Богдана Хмельницького як великого українського гетьмана, але мало що знаємо про його дипломатичну діяльність. До нашого часу збереглося дуже і дуже мало документів, підписаних самим великим гетьманом, - більшість з них поставлені під сумнів. Так, наприклад, піддають сумніву те, що березневі статті, підписані Юрієм Хмельницьким, до цього мали аналогічні, підписані самим великим гетьманом. Це була людина, яка всі свої навики, здібності і уміння, розвинені за часів його служіння польському королеві, використовував для Визвольної боротьби свого народу. Для всіх верств населення він був батьком Хмелем.

    В другій половині XVI – середині Xviiв козацькі дипломати, як правило, представники дніпровської вольниці, були відомі у всій Европе, їх приймали монархи далеких від України країн. У складному переплетенні міжнародних подій того часу вони зуміли знайти своє місце і зіграли важливу роль у вирішенні багатьох життєво важливих питань: вплив українського козацтва, його дипломатії, особливо позначився під час видатного державного діяча, воєначальника і дипломата Богдана Хмельницького.

    Хмельницький (Зиновій Богдан) - знаменитий гетьман Малоросії, син чигирінського сотника Михайла Хмельницький. Род Хмельницьких проводили з люблінського воєводства, герба Абданк. Згодом, коли Богдан Хмельницький придбав історичну славу, його віднесли до роду Богданов, що володарювали в Молдавії в XV столітті. Народився Хмельницький, ймовірно, в кінці XVI століття. Первинну освіту здобув в київо-братській школі; потім, за словами польських істориків, вчився у єзуїтів в Ярославле-галіцком і здобув хорошу по тому часу освіту. Окрім своєї рідної малоросійської мови, він володів мовами польським і латинським, а згодом навчився ще мовам турецькому і французькому. Поступивши в козацьке військо, Хмельницький брав участь в польсько-турецькій війні 1620 - 1621г., під час якої, в битві під Цецерой, був убитий його отець, а сам Хмельницький потрапив в полон і пробув два роки в Константинополі. Отримавши свободу, Хмельницький почав влаштовувати морські походи запорожців на турецькі міста. Відомий похід 1629г., коли козаки побували, під начальством Хмельницького, під самим Константинополем і повернулися з багатою здобиччю. Після довгого перебування на Запоріжжі Хмельницький повернувся на батьківщину до Чигирина, одружувався на Анне Сомковне і отримав уряд сотника чигирінського. Коли на польський престол вступив Владислав IV, і почалася війна з Московською державою, Хмельницький воював проти росіян і отримав від короля золоту шаблю за хоробрість. Не один раз він входив до складу депутацій для представлення сейму і королеві скарг на насильства, яким піддавалися козаки. Коли в 1645г. король задумав без згоди сейму почати війну з Туреччиною, він довірив свій план, між іншим, і Богдану Хмельницькому. Є звістка, що останній побував в цей час у Франції, радився з графом Брежі, призначеним на пост посланця до Польщі, і результатом цієї наради була посилка 2400 козаків до Франції, які і брали участь в облозі Дюнкирхена принцом Конде. У 1646г. король Владислав IV почав таємні переговори з козацькими старшинами Ільяшем, Барабашем і Хмельницьким про допомогу в турецькій війні (Хмельницький у той час був військовим писарем). Козаки повинні були почати війну з Туреччиною і за це отримали від короля грамоту на відновлення своїх прав. Але до війни справа не дійшла: вербування військ викликало страшне хвилювання на сеймі, і король примушений був відмовитися від своїх планів. Грамота короля залишилася у козаків і, по одних вістях, зберігалася в таємниці у Ільяша, по інших - у Барабаша. Коли король потерпів невдачу на сеймі, Хмельницький, шляхом хитрості, виманив королівський привілей і задумав скористатися нею для відстоювання козацьких прав. В цей же час випадок з особистого життя Хмельницького різко змінив його образ дій щодо польського уряду, змусивши його підняти малоросійський народ і стати на чолі цього повстання, підготовленого всією політикою польської держави щодо козацтва і взагалі російського православного населення в межах Мови Посполитої. У Хмельницького був невеликий хутір Субботово, поблизу Чигирина. Скориставшись його відсутністю, польський підстароста Чаплінський, ненавидячий Хмельницького, напав на його хутір, розграбував його, відвіз жінку, з якою Хмельницький жив після смерті своєї першої дружини Ганни Сомковни, повінчався з нею по католицькому обряду і висік одного з синів Хмельницького так сильно, що той незабаром помер. Хмельницький початків було шукати відплати на суді, але там йому відповіли тільки насмішкою. Тоді він звернувся до короля, який, відчуваючи себе безсилим перед Хмельницьким, висловив, як говорили, здивування, що козаки, маючи зброю в руках, не захищають самі своїх прав. Повернувшись ні з чим з Варшави, Хмельницький вирішив удатися до зброї. Він таємно зібрав козаків і зумів так порушити їх, що вони проголосили його гетьманом і просили Хмельницького особисто, а не через послів вести переговори з татарами, щоб схилити їх до союзу з козаками. Від гетьманства Хмельницький відмовився, але останнє прохання козаків вирішив виконати. Одін з учасників таємних зборів, Роман Пешта, доніс про задуми Хмельницького коронному гетьманові Потоцкому, який віддав наказ заарештувати Хмельницького. Незабаром, проте, Хмельницькому вдалося бігти. 11 Грудня 1647г. він разом зі своїм сином Тимофієм прибув в Запорізьку Сікти, а звідти попрямував до Криму, де царював у той час Іслам-гирей. Хан прийняв Хмельницького ласкаво, але щодо війни з Польщею дав відповідь нерішучий, хоча перекопському мурзі Туган-бею і наказано було йти з Хмельницьким, не оголошуючи формально війни Польщі. 18 Квітня 1648г. Хмельницький прибув в Сікти і виклав результати своєї поїздки до Криму. Народ на Січі прийняв його з ентузіазмом і вибрав старшим війська запорізького. Гетьманом Хмельницький почав називатися тільки пізніше. 22 Квітня Хмельницький виступив із Запоріжжя; за ним на деякій відстані йшов Туган-бей з татарами.

    Хмельницький самостійно хотів справитися з Мовою Посполитою, до його запорізького війська, що налічувало близько восьми тисяч чоловік, приєдналися козаки.

    Осенью 1648 року Хмельницький отримав перемогу під Пілявцамі над великою шляхетськой армією, козаками був захоплений Львів.

    Літом 1649 року польські війська потерпіли поразки під Збаражем і Зборовом, у результаті поляками була визнана влада Хмельницького над трьома воєводствами - Чернігівським, Брацлавським і Київським. Проте в 1651 році могутня польська армія розгромила військо Богдана Хмельницького під Берестечком, захопила Київ, чинить в нім погроми і розправившись з багатьма його жителями. Зібравши сили, наступного року військо Хмельницького зупинило поляків, перемігши в битві на Батогськом поле. Ще через рік, в 1653 році, Хмельницьким була взята перемога під Жванцем, поляки були вигнані з Правобережжя. У січні 1654 року, на Переяславській раді, представники українських станів прийняли звернення до російського царя, бажаючи возз'єднання України і Росії. Незабаром присягу на вірність прийняло і все населення звільнених територій. 16 Серпня 1657 року Богдан Хмельницький помер в Чигирині.

    Сини Хмельницького також брали участь в подіях того часу - його син Тимофій загинув при обороні Сучави, а інший син, Юрій, з 1659 по 1663 роки був гетьманом України (надалі у зв'язку з народними повстаннями відмовився від гетьманства і в 70-і роки перейшов на сторону імперії Османа), в 1660 році підписав з Польщею Слободіщенський трактат, розірвавши відносини з Росією. Під час Великої Вітчизняної війни, в 1943 році, був установлений орден Богдана Хмельницького 1-у, 2-у і 3-у ступеню.

    «В середині XVII в під грім гармат і залпи самопалів, що ознаменували народження нової держави – Української Козацької Республіки, - на арену політичного життя Східної і Південно-східної Европи, - пишуть відомі історики В. А. Смолій і в. С. Степанков, - рішуче вступила невідома до цих пір людина, дії якої швидко обернули на себе «очі всіх народів». Засліплені страхом і ненавистю, вороги не жаліли для її характеристики чорної фарби і найобразливіших епітетів за зразком «сина антихриста», «диявола», «Іуди», «тирана» і так далі Ті з них, які змогли зберегти здоровий глузд і здатність реально оцінювати події, визнавали у нього гострий розум, мужність, досвідченість і сміливість, сполучені з обережністю і великою хитрістю».

    Уражені масштабами політичною, військовою і дипломатичною діяльність цього державного діяча, сучасники часто порівнювали його з жорстоким вождем гунів Аттілой, прославленим полководцем Карфагена Ганнібалом, грізним Тамерланом, італійським політичним мислителем Макіавеллі. Польський король Ян II Казимир, який осінню 1648г зійшов на трон не без його участі, або бачив в нім загрозу «всьому християнському світу», або виявляв поспішну готовність надати місце в сенаті Мови Посполитої. Якщо для молдавського воєводи ця людина виступала «підбурництвом спокою всіх націй», то відомий діяч Англійської буржуазної революції першої половини Xviiв Олівер Кромвель сприймав його як генералісимуса, мужнього володаря запорізьких козаків, непримиренного ворога польської шляхти. От як писав про Хмельницького Проспер Меріме: «.ізбранний поводирем малого народу, оточеного могутніми сусідами, та людина присвятила все своє життя боротьбі за незалежність його. Він вправно сіяв разбрат в стані ворогів, укріплював єдність керованих ним полків, був безстрашним воїном, глибоко мислячим політиком, веселим при перемогах, стійким і непохитним при невдачах».

    Визвольна війна українського народу стала важливою подією в політичному житті Европи середини XVII ст. Европа того часу ділилася на два табори католицькі і протестантські. Хмельницький не міг не враховувати цього. Зрозуміло, що католицькі держави не підтримали Україну, повсталу проти католицької Польщі. Тому Хмельницький починає ісать союзників, які могли б сприяти у Визвольній боротьбі. Він чудово розумів якою бідою для україни є Крим, але все таки пішов на союз з татарами - що б уникнути створення союзу татар і поляків.

    Завдання полягало в тому, що б з'єднати кращу в світі козацьку піхоту з сильною татарською кавалерією.

    В другій половині XVI – середині Xviiв козацькі дипломати, як правило, представники дніпровської вольниці, були відомі у всій Европе, їх приймали монархи далеких від України країн. У складному переплетенні міжнародних подій того часу вони зуміли знайти своє місце і зіграли важливу роль у вирішенні багатьох життєво важливих питань: вплив українського козацтва, його дипломатії, особливо позначився під час видатного державного діяча, воєначальника і дипломата Богдана Хмельницького.

    Хмельницький (Зиновій Богдан) - знаменитий гетьман Малоросії, син чигирінського сотника Михайла Хмельницький. Род Хмельницьких проводили з люблінського воєводства, герба Абданк. Згодом, коли Богдан Хмельницький придбав історичну славу, його віднесли до роду Богданов, що володарювали в Молдавії в XV столітті. Народився Хмельницький, ймовірно, в кінці XVI століття. Первинну освіту здобув в київо-братській школі; потім, за словами польських істориків, вчився у єзуїтів в Ярославле-галіцком і здобув хорошу по тому часу освіту. Окрім своєї рідної малоросійської мови, він володів мовами польським і латинським, а згодом навчився ще мовам турецькому і французькому. Поступивши в козацьке військо, Хмельницький брав участь в польсько-турецькій війні 1620 - 1621г., під час якої, в битві під Цецерой, був убитий його отець, а сам Хмельницький потрапив в полон і пробув два роки в Константинополі. Отримавши свободу, Хмельницький почав влаштовувати морські походи запорожців на турецькі міста. Відомий похід 1629г., коли козаки побували, під начальством Хмельницького, під самим Константинополем і повернулися з багатою здобиччю. Після довгого перебування на Запоріжжі Хмельницький повернувся на батьківщину до Чигирина, одружувався на Анне Сомков

    Схожі статті: