«Фальсифікація історії» – в перекладі з латинської мови означає «брехливе знання» або «неправдиве дослідження». Деякі політичні режими претендують на роль світового не те Цезаря, не то Карамзіна.
Так в суміжній з нами державі невдалий радник німецьких комуністів, «посприявши» своїми радами розвалу соціалізму в Германії і ліквідації викоханої Сталіном соціалістичної батьківщини для німців в країні Маркса-Енгельса, вирішив за прикладом товариша Сталіна написати історію не тільки своєї держави, але і всіх країн світу.
Але до дядька Джо або батоні Сосо йому навряд чи дістати, грузини торік набили йому не один фінгал, та ні у нього ні вусів, ні трубки. Єдине, що їх ріднить – це неслов'янське походження, та знання німецької мови.
Хай ще київського пасічника може він презирливо обізвати «мазуриком», але ж пасічник чоловік нешкідливий і такий жалісливий, що навіть донецьких трутнів з рою не викурює.
Так от про спотворення історії - скажіть, що таке братський народ? Якщо ми індоєвропейци, то хіба нам брати татари? Або якщо ми слов'яни, то хто нам рідніше германці, романські народи або угро-финны? Або все ж таки кримські татари, що складали значну силу у війську Хмельницького ? Ну ми ним точно рідні по крові, бо Богдан – Зиновій розплачувався з кримськими союзниками юними дівчатками з Волині і Поділля, а вже вони понароджували татарчат.
Або все-таки наші брати французи, що воювали з нами проти фашизму? Або китайці, наші союзники у війні проти Японії і товариші по зброї в корейській війні з США?
Бачите, скільки братів у нас по всьому світу. І ми те присягалися їм у вічній дружбі, як Богдан ханові, віддаючи в гареми грудних красунь, або, голодуючи в 1947, везли українську пшеницю французам, то проклинали і татар, і французів. До речі, «пранци» (від слова француз) - це венерична хвороба по-українськи.Точно по-братськи придбана.
Ось він приклад фальсифікації історії, коли одне і теж подія в одній і тій же країні по разному трактують через кожні 20- 30 років. Та що 20-30.
В 1939 році в радянських загсах рекомендували називати новонароджених хлопчиків Адольфамі, а через півтора роки це ім'я стало прокляттям. І товариш Молотів швидко забув, як він закликав наш народ знищувати породження Версаля – буржуазну Польщу.
А як ми захоплювалися товаришем Гамалем Абдель Насером в його боротьбі проти наших вчорашніх співгромадян і таврували ганьбою киянку по народженню Голду Мєїр? Забули, братики-поборники фальсифікації? Пригадаєте ще про двобуржуазності української нації або про змову українських націоналістів з ізраїльськими сіоністами.
Ось це фальсифікація, дорогою мій неслов'янський лідер слов'янської держави.
Бажатимете попащекувати далі, милості прошу.
Станіслав Ськиба